Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 413 Харківської міської ради"

 





Сторінка музичного керівника

 

 

 

ПРИЛУЧАЄМОСЬ ДО МУЗИЧНОЇ СКАРБНИЧКИ

« Музика – уява – фантазія – казка – творчість

– ось доріжка, йдучи якою дитина

 розвиває свої духовні сили».

                                                 Василь Сухомлинський

 




Ігрові завдання для розвитку пісенної творчості та почуття ритму у дітей дошкільного віку.
 
Гра з машиною картинки по назвам
Дорослий пропонує дитині погратися з машиною. Дитина возить її і гуде: «Бі – бі – бі!». Дорослий дає малюку різні за величиною машини, пропонуючи показати як гуде велика і маленька машини, повторює найкращі співвідношення звуків, які відрізняються за висотою.
Гра з пташкою
Дитині пропонують іграшкові пташки різні за розмірами. Дорослий просять показати, як співає кожна пташка на склад «ку – ку» (так, щоб звучання змінювалося за висотою, відповідно величині іграшки).
Гра з коником
Дорослий просить дитину показати, як скаче маленька конячка,промовляючи «цок – цок» в різному темпі і ритмі.
Дати пояснення: конячка спочатку скаче швидко (поспішає), а потім повільно (втомилася).
Колискова ляльці
Дорослий пропонує дитині поколихати ляльку, наспівуючи їй колискову на склад «баю». Сам слухає і підспівує, закріплюючи створену дитиною інтонацію. Бажано включити або заспівати ніжну колискову. Зверніть увагу дитини на те, які ніжна та спокійна мелодія у колискової. Під цю мелодію засинають не тільки дітки, а і ляльки, пташки, тваринки. Колискова – це мамина пісенька перед сном.
Лялька танцює
Дорослий пропонує дитині показати, як лялька танцює або крокує, наспівуючи свою інтонацію на склад «ля».
Побажання. Запропоновані ігри є попередньо першочерговим кроком формування музично – творчих проявів у дітей. На цьому етапі ставиться мета: розвивати у дітей орієнтацію в різних якостях музичного звуку через гру в якої дитина комбінує музикальні звуки, які відрізняються за висотою, тривалістю, динамікою.
Форми роботи батьків з дітьми для активізації музичних здібностей.
1. Попроси дитину заспівати самостійно, знаходячи то високі інтонації (співає маленька зозуля, нявкає кошенятко), то більш низькі (співає велика зозуля, киця ).
2. Співати своє ім'я (та другі імена) на двох звуках, передаючи різні інтонації.
3. Вести співочу перекличку. Дорослий співає: «Ай, де ти?». Дитина відповідає: «Я тут». Потім почергово змінюються, придумуються нові інтонації.
4. Імпровізувати мотив з двох – трьох звуків на склади «ля – ля», дорослий або друга дитина придумують свій мотив. Йде змагання: хто більше придумує поспівок.
5. Закінчи мелодію.
6. Придумай свою пісеньку на вірш який подобається.
Танець троянди
для дітей 5 – 6 років
Запропонуйте дитині гру. Під красиву мелодію (грамзапису чи власний спів) виконати танець тендітної квітки – троянди. Дитина сама придумує до нього рухи. Раптово музика зникає. Це порив північного вітру (заморозив прекрасну троянду). Дитина завмирає у любій, придуманій нею позі. Чим краще уява, тим цікавіші рухи танцю і поза замерзлої троянди.
Хто краще?
для дітей (5 – 6 років)
Гра розвиває уяву і творчість у рухах.
Запропонуйте дитині придумати танець під знайому музику. Це може бути сучасний шлягер або щось мелодійне і спокійне. Характер рухів повинен відповідати музиці, що звучить.
Позмагайтеся з дитиною: чий танок  буде досконалішим, краще, чиї  рухи будуть цікавіші і виразніші.
 
Українська народна пісня - частина народної медицини
         Українська народна пісня є унікальним явищем у світовій культурі. Вона вражає розмаїттям жанрів, стилів, глибиною змісту, незбагненною й незрівнянною за своєю красою й простотою поезії.
Бо ж недарма народна пісня творилася протягом тисячоліть, а, отже, пройшла такий відбір. Якого не знав жоден музичний жанр. Чим уважніша людина до народної пісні, тим легше вона відрізняє зерно від сміття, тим багатша її пожива від цілющої сили справжньої пісні.
В чому ж терапевтична дія пісні? Це так званий спеціалізований жанр, у якому майже нічого, іншого, крім емоцій немає. Ще вагітною, майбутня мама вивчає колискові, які незабаром співатиме дитині. Під часу співів і на матір, і на дитину накочуються цілющі хвилі…
        Наші предки підсвідомо відчували, що ї колискова пісня має лікувальну (психотерапевтичну дію). Через незбагненно прості й мудрі, теплі гойдання колискового ритму й маминої інтонації передаються дитині душевна рівновага, любов і довір’я до всього живого, один до одного. Нажаль дійсність не завжди прекрасна. Та в душі дитини вже сформувався перший захисний редут - в пам’яті дитини залишається інформація про те, що в житті більше доброго, ніж поганого. Достеменно відомо, що діти, які не знали, не чули, не сприймали у своєму ранньому дитинстві ні колискових, ні повчальних забавлянок чи пестушок, ні приповідок, зростають черствими до людської біди і горя, жорстокими до людей і тварин, загальмованими до навчання і сприйняття оточуючого. Не соромтесь плакати, слухаючи гарну пісню. Дайте волю сльозам. Це ваше очищення. Пісня лікує вашу думку – це відома імперично знайдена істина.
Лікувальна функція української народної пісні є очевидною і на фізіологічному рівні.
Людина свідомо чи несвідомо знаходила найздоровіший, найефективніший спосіб дихання. Недарма дихальні вправи були особливим об’єктом уваги найдавніших лікарів, жреців, воїнів, філософів. Швидкий вдих і повільний видих в узагальненому розумінні це й є пісня. Але незрівнянно глибшою й важливішою функцією української народної пісні є її вплив на людину на рівні психологічному. Пісня непомітно й завжди несподівано допомагає стати віч-на-віч зі своєю бідою, душевною травмою. Бо людині властиво ховатись від власних психологічних травм, не визнавати та не помічати їх – це надто болісно. Тому важко лікувати психологічні хвороби. Через емоційний канал пісня розкриває людині суть її душевної травми, акцентуючи увагу на добрі, красі. Реакцією на розуміння будуть сльози. В нашому сучасному стрімкому житті тепер майже не чути в домівках колисанок наших бабусь. Нажаль, зникають українські народні пісні-перлини – приповідки, забавлянки, віршовані смішинки, гумористичні небилиці. А чи варто нехтувати народним досвідом?