Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 413 Харківської міської ради"

 






Інноваційна діяльність


Теорія розвитку винахідницьких завдань ТРВЗ
(за Г. Альтшуллером)

Проблема розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку стає все більш актуальною. Зміни, що відбуваються в нашій державі, зумовлюють необхідність виховання покоління, зорієнтованого на розв'язання складних інтелектуальних проблем.

У світовій педагогічній практиці існує цілий ряд технологій з розвитку творчого мислення дітей. Нинішні високі вимоги до якості навчально-виховного процесу у дошкільному закладі зумовили виникнення та впровадження ТРВЗ (теорія розв'язування винахідницьких задач). Основи цієї технології розроблені інженером і письменником-фантастом Генріхом Сеуловичем Альтшуллером. Його послідовником і продовжувачем Михайлом Наумовичем Шустерманом ТРВЗ було впроваджено спочатку в роботу школи, а потім і дошкільних навчальних закладів.

Оптимізувати  навчальний процес, підвищувати ефективність обсягу та форм роботи з дошкільниками вже неможливо, керуючись лише традиційними, а інколи (відверто кажучи) застарілими методами та прийомами виховання та навчання дітей дошкільного віку. З 1987 року ТРВЗ активно використовується в роботі педагогічними працівниками дошкільних закладів Росії та України.

В останній час як головне концептуальне питання педагогіки постала проблема формування творчої особистості. Вирішення її науковці і практики вбачають у посиленні ролі, передусім, - теорії розв'язування винахідницьких задач.

Наукові дослідження засвідчують, що сутність даної методики та її принципові відмінності від інших освітньо-виховних технологій полягають у тому, що вона ніяк не є догмою, застарілою методикою.

 ТРВЗ – точна наука, яка має і свою галузь дослідження, і свої інструменти.

Г.С. Альтшуллер визначає наступні основні завдання своєї методики: «ТРВЗ перетворює вироблення нових технологічних ідей в точну науку, розв’язування винахідницьких завдань – замість пошуків «всліпу» – будується на системі логічних операцій».

ТРВЗ створює принцип, який допоможе знайти вихід з будь-якої ситуації, а реалізація творчих здібностей ґрунтується на використанні  різних методів творчого мислення.

Деякі засоби розвитку нестандартного мислення можна використовувати під час самопідготовки учнів на заняттях, прогулянок, екскурсій, виховних заходів тощо. Застосування цих засобів розкриває технологію розумового процесу, виховує наполегливість, самоповагу, самостійність мислення.

Виділяють методи творчого мислення, а саме :

1. Метод спроб і помилок. Суть методу полягає у розв’язанні проблемного завдання через добір різноманітних варіантів рішень.

2. Метод контрольних запитань. Цей метод є удосконаленим варіантом методу спроб і помилок, а також  одним із методів активізації творчого мислення. Метою методу є: за допомогою навідних запитань підвести дітей до виконання поставленого завдання.

3. Метод фокальних об’єктів або Метод каталогу – є одним із методів активізації творчої думки, який допомагає зняти психологічну інерцію й віднайти оригінальні вирішення. Визначається будь-який реальний  об’єкт з метою його вдосконалення.

За допомогою МФО розв'язуються такі завдання:

1. Придумати щось нове, видозмінюючи або поліпшуючи реальний об'єкт.

2. Познайомити дітей з чимось новим або закріпити раніше отримані знання, розглядаючи предмет з незвичного боку.

3. Проаналізувати художній твір або картину.

4. Скласти розповідь чи казку про об'єкт, який розглядається.

Зазначений метод можна використовувати під час таких видів роботи:

1. Розглянути всі словосполучення: знайти для них реальний аналог у природі, придумати фантастичний об'єкт.

2. Пригадати, у яких творах художньої літератури зустрічаються аналогічні предмети.

3. Обрати одне із словосполучень і скласти про нього описову розповідь.

4. Складаючи розповідь про об'єкт у фокусі, використати дібрані визначення.

Найбільш відомим методом, який дає змогу зняти психологічну інерцію й отримати нові ідеї у мінімальний термін, є “ мозковий штурм “. Це побудований особливим чином колективний пошук нетрадиційних шляхів розв'язання проблеми.

4. Метод синектики. Синектика – поєднання різнорідних несумісних елементів, передбачає застосування 4-х прийомів, які ґрунтуються на аналогіях: прямій, особистій (емпатія), символічній, фантастичній.

Розрізняють такі види прямої аналогії:

1) Аналогія за формою.

2) Компонентна аналогія.

3) Функціональна аналогія.

4) Аналогія за кольором.

5) Аналогія за ситуацією та станом явищ та предметів.

6) Аналогія за властивостями.

7) Комплексна і пряма аналогія.

Розвиваючи та комбінуючи різні види прямої аналогії, Г.Буш запропонував так званий метод гірлянд та асоціацій. Використовуючи метод гірлянд та асоціацій, можна дізнатися, що найбільше сподобалося чи запам'яталося дітям на святі, на прогулянці, у дитячому садку, у вихідний день.

Фантастична аналогія дає змогу відмовитися від стереотипів, піти невідомим раніше шляхом. Вона здатна будь-яку ситуацію перенести у казку, використати чарівництво, тобто уявити, яким чином вирішили б цю проблему казкові персонажі.

Дошкільнята висловлюють незвичайні ідеї, якщо запропонувати їм описати, як вони собі уявляють:

–                   казковий дитсадок;

–                   казкове заняття, прогулянку, обід;

–                   фантастичний вихідний, вечір, свято.

У таких описах діти інтуїтивно передають свої потаємні думки та бажання.

Помічено, що навчання нової справи або закріплення якихось навичок відбувається більш продуктивно, якщо робочу ситуацію перенести у казку.

5. Функціонально-вартісний аналіз – метод зменшення виробничих витрат; для дошкільнят – запитання «Що й навіщо? Що можна робити ним? Чим може слугувати?».

6. Моделювання маленьких чоловічків (ММЧ). Ігри з використанням „маленьких чоловічків” допоможуть пояснити й змоделювати внутрішню будову предметів і речовин, фізичну суть явищ і процесів, що відбуваються у  живій та не живій природі (наприклад, як з води утворюється  пара). Суть методу полягає в тому, що потрібно уявити: всі речовини, предмети, об’єкти, явища складаються з безлічі маленьких чоловічків, причому живих, мислячих. Вони можуть пересіватися або виконувати якісь дії; ті, що утворюють тверду речовину або предмет, міцно тримаються  за руки, і щоб роз’єднати їх треба прикласти певні зусилля. Цей метод допоможе у доступній формі пояснити дітям процес перетворення різних речовин і навіть утворення електричного струму.

В основу навчання покладено головні принципи методики ТРВЗ:

1) розв'язання суперечностей;

2) системний підхід (вміння бачити навколишній світ у взаємозв'язку всіх його елементів);

3) вміння віднайти необхідний у даній ситуації резерв.

Педагоги-дошкільники помітили, як у дітей зникає страх діяти з будь-яким предметом, використовувати його не тільки за прямим призначенням, але й за знайомими якостями роботи – новий винахід.

Підгалузь ТРВЗ - розвиток творчої уяви (РТУ), яка вже трансформувалась у самостійну науку, що допомагає дітям і дорослим розмірковувати, шукати, самостійно розв'язувати свої проблеми. Предмети і явища стають багато функціональними, що відразу вирішує безліч проблем у грі, побуті, спілкуванні.

Виявлено, що ТРВЗ у дошкільному навчальному закладі має кілька напрямків:

a) естетична діяльність;

б) образотворче мистецтво;

в) складання казок;

г) розв'язування казкових завдань.

Основною ідеєю ТРВЗ є творчість в усьому – у постановці запитань, прийомах їх розв'язання, подачі матеріалу. Кожен день роботи з дітьми за цією методикою – це пошук, знахідки.

Головне у розвивальному навчанні – дати змогу висловитись, не перебивати, навіть якщо відповідь неправильна. Найважливіше те, що дитина працює в атмосфері свободи мислення і творчості.

Виявлено, що робота з ТРВЗ у дитячому садку проходить у п'ять етапів і визначається такими послідовними завданнями:

 завдання першого етапу:

–                   навчити дитину знаходити і розв'язувати суперечності, не боятися негативного в об'єкті та явищі;

–                   навчання системного підходу, тобто бачення світу у взаємозв'язку його компонентів;

–                   формування вміння бачити і використовувати навколишні ресурси.

На другому етапі необхідно вчити дошкільників винаходити (наприклад, на заняттях з конструювання можна запропонувати придумати новий стілець). На цьому етапі навчання діти за допомогою ТРВЗ „оживляють“ предмети та явища, приписують одним якості інших і навпаки, а також відкидають непотрібні і знаходять найкращі варіанти.

Третій етап – вирішення казкових завдань і придумування казок. Треба навчити кожну дитину уникати сумного закінчення казок, не змінюючи при цьому сюжету, складати нові казки на основі добре відомих.

Четвертий етап – використовувати нестандартні оригінальні рішення, спираючись на набуті знання та інтуїцію, дитина вчиться знаходити вихід із будь-якої життєвої ситуації.

П'ятий етап ТРВЗ – це проведення бесід з вихованцями на історичну тему. Дітям варто пропонувати прослідковувати історію виникнення книги, олівця, стола, вчити логічно обґрунтовувати свої вимисли.

 

Приклади дидактичних ігор та завдань за методикою теорії розв’язання винахідницьких завдань.

 

Дидактична гра „Що у крузі”

Мета: формувати системне бачення світу.

Хід: круг це: група, дитячий садок, місто, країна, планета, Земля.

Дітям пропонують називати, що входити у даний круг. Наприклад: групова кімната: роздягала: шафи, лави, стільчики, одяг, взуття, двері, вікно, штора і т.д.

 

Дидактична гра „машина часу”

 Мета: вчити дітей фантазувати, познайомити з прийомами універсалізації.

Хід: вихователь пропонує перенестися за допомогою машини часу у майбутнє чи у минуле, у жарку країну чи на північ, пофантазувати про те ,що можна там побачити, які труднощі доведеться подолати під час подорожі.

 

Дидактична гра ”Що без чого не буває”

Мета: закріпити знання про взаємозв’язок явищ, об’єктів, предметів.

 Хід: діти повинні дати відповіді на запитання про взаємозв’язок явищ,      об’єктів, предметів.

 

Дидактична гра „У весняному лісі”

Мета: вчити дітей системного аналізу.

Хід: дітям пропонуються  предметні картинки із зображенням звірів, птахів, рослин, необхідно розповісти про зміни, які відбуваються з  даним об’єктом навесні.

    

 

 

Нетрадиційні підходи до завдань фізичного виховання

дітей дошкільного віку. М.Єфіменко

Методику М. М. Єфименка вперше було представлено 1999 року в програмі «Театр фізичного розвитку й оздоровлення». Вона розрахована на дітей дошкільного та молодшого шкільного віку та спирається на об’єктивні закони розвитку дитячого організму. У цій методиці автор сформулював основні, принципово нові положення системи фізичного виховання та оздоровлення дітей перших 10 років життя. Крізь всю роботу червоною ниткою проходить ідея перетворення одноманітних занять на заняття-вистави, що дарують дітям радість і приносять користь їхньому фізичному, інтелектуальному розвитку, формуванню міжособистісних стосунків.

Система М.М.Єфименка розкривається у 10 заповідях:

1.                Дотримуйся логіки природи (за «принципом повторно-кільцевої побудови занять», який пропонує природну послідовність становлення рухових навичок дитини: від вправ у положенні лежачи на спині, на животі, через перевертання, повзання, рухи в позі сидячи, а потім стоячи, до ходьби, лазіння, бігу, стрибків, потім метань і складно координованих рухів).

2.                Руховий розвиток дошкільників повинен відбуватися за розвивальною спіраллю.

3.                Так звані загальнорозвивальні вправи — це випадкове, безлике «рукомахання», підбирати підготовчу частину заняття слід відповідно до еволюційної гімнастики.

4.                 Розподіл занять на три частини повинен бути не формальним, а фізіологічним за своєю суттю (спочатку розминка, потім основне навантаження і на завершення заспокійливі вправи).

5.                 «Театр фізичного виховання дошкільників»: граючи — оздоровляти, граючи — виховувати, граючи — розвивати, граючи — навчати.

6.                Фізичне виховання повинне заряджати дітей позитивною, світлою енергією задоволення, не слід гнатися за високою моторною щільністю.

7.                Руховий портрет дошкільника «малює» методика ігрового тестування рухового розвитку дошкільників у нормі та у разі патології, яка дуже проста в організації, не потребує особливого обладнання, кожний тест має ігрову основу і високу чутливість до малопомітних відхилень, а також комплексність дослідження.

8.                Створюй тренажери сам.

9.                 Здоров'я здорових вимагає профілактики й корекції (до яких у першу чергу слід віднести корекцію порушень постави, плоскостопості і положень кінцівок, регулювання м'язового тонусу, оптимізацію рухів у суглобах, корекцію діяльності серцево-судинної і дихальної систем, вдосконалювання вестибулярного апарату, покращання орієнтування у просторі, подолання надмірної ваги тіла тощо).

10.            Через рух і гру – до виховання людини майбутнього (фізичне виховання як основний напрям загального розвитку дитини, що включає у себе психічну, інтелектуальну, емоційну та інші сфери).

      У системі фізичного виховання дітей Єфименко виокремлює такі основні рухові режими: плавальний, лежачий, повзальний, сидячий, стоячий, ходьбовий, лазальний, біговий, стрибковий. Їх назви свідчать про те, яким основним рухам надають перевагу на конкретному занятті.

«Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей» сповідує принцип «двох засад у педагогіці», що передбачає різні підходи до організації роботи з дівчатками та хлопчиками. Цьому питанню присвячене дослідження          М. Єфименка «Еротична культура в педагогіці дошкільного дитинства (на прикладі фізичного виховання)», в якій він доводить, що у процесі фізичного виховання дітей потрібно використовувати різні заняття для хлопчиків і дівчаток. Для цього педагог має усвідомити якої саме мети він прагне досягти. Чіткому усвідомленню відмінностей щодо мети фізичного виховання хлопчиків і дівчаток може сприяти, за переконаннями                   М. Єфименка, скомпонована ним таблиця, що у загальних рисах змальовує фізичні та психічні якості чоловічості й жіночості, які слід розвивати під час занять у дітей відповідних статей.

Безперечно, певною мірою всі ці якості належить виховувати як у хлопчиків, так і в дівчаток. У контексті міркувань М. Єфименка йдеться про окремі заняття, на яких має домінувати виховання статевих ознак. Очевидно, є певний сенс у його твердженнях, що ігри для дівчаток і хлопчиків мають бути різними. Так, типовими для хлопчиків можуть бути ігри «Запорозькі козаки», «Астронавти», «Юні матроси», «Рятівники», «Десантники», «Ніндзя», «Прикордонники» «Скелелази», для дівчаток — «Бджілки», «Метелики», «Сонечко», «Із життя квітів», «Зірочки», «Рибки», «Ляльковий магазин», «Народжені морем» та ін.

Значний вплив на формування статевої ідентифікації у процесі фізичного виховання має відповідне забезпечення занять — атрибути, музика, кольори, емоційне забарвлення спілкування педагога з вихованцями, його тембр голосу, тон команд.

У педагогічній технології «Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей» як форму фізичної активності дітей застосовують обґрунтований її автором горизонтальний пластичний балет («пластик-шоу»). Найважливішими в ньому є музичність, хореографічність, естетичність. У відчутті музики і музичному самовираженні М. Єфименко передбачає такі етапи:

–                рухово-танцювальна наслідувальна діяльність (робити те, що робить педагог, наслідуючи його рухи);

–                частково-наслідувальна рухова танцювальна діяльність (діти частково наслідують вихователя, а також імпровізують);

–                вільний стиль (цілковите музичне і пластичне самовираження дітей відповідно до музичної композиції).

Слово «горизонтальний» у назві пластичного балету означає дотримання сформульованого автором технології першого принципу — «йти за логікою природи». Відповідно до нього розроблено всі пози в програмах «пластик-шоу»:

–                вправи у позах лежачи на спині;

–                вправи у позах лежачи на животі;

–                вправи у позі на боці;

–                вправи у перевертаннях із спини на живіт і навпаки;

–                вправи у позі сидячи та ін.

Обов'язковою умовою програми горизонтального пластичного балету є вихідна стартова поза лежачи на спині, руки вздовж тулуба, тіло розслаблене і спокійне. Завершувати програму повинна поза стоячи на колінах, спина випрямлена і ніби витягнута доверху, руки простягнуті «до Сонця» (до Бога), пальці рук випрямлені і розведені, погляд спрямований доверху і вперед. Філософський смисл цієї пози означає радість життю, Сонцю, новому дню, природі, присутньому в кожній людині божественному началу, яке визначає гармонію Всесвіту. На кінчиках пальців рук, особливо великого пальця, розміщені входи енергетичних каналів, які єднають організм людини з Космосом. У такому положенні, стверджує педагогічна технологія, організм підзаряджається необхідною для повноцінної життєдіяльності енергією.

Усі рухи у «пластик-шоу» мають бути плавними, м'якими, пластичними. Вправи виконують під відповідну музику, з використанням елементів хореографії, яка є естетичною складовою рухової активності дітей.

Горизонтальний пластичний балет як новий синтетичний напрям у фізичному вихованні дітей об'єднує все позитивне, чим багаті художня гімнастика, аеробіка, балет, брейкданс, шейпінг, акробатика, музичні заняття. Він успішно замінює комплекс гімнастики пробудження. Скорочені його програми можна використовувати як фізкультурні хвилинки, фізкультурні паузи, фізкультурні розваги і свята.

Технологія М. Єфименка є оригінальною системою фізичного виховання дітей, розвивальний ефект якої поширюється на загальний розумовий і духовний розвиток. На думку автора дана технологія у найближче десятиліття стане основою „комплексної педагогіки життя”.

 

ІННОВАЦІЙНАТЕХНОЛОГІЯ «ЧУДЕСА НА ПІСКУ»
(авт. Т. М. ГРАБЕНКО, Т. Д. ЗІНКЕВИЧ-ЄВСТИГНЕЄВА)       

Принцип "Терапії піском" був запропонований ще Карлом Густавом Юнгом, чудовим психотерапевтом, засновником аналітичної терапії. Може бути, природна потреба людини "морочитися" з піском, і сама його структура підказали великому Юнгом цю ідею. Адже пісок складається з дрібних крупинок, які тільки при з'єднанні утворюють улюблену нами пісочну масу. Багато психологів бачать в окремих крупинках символічне відображення автономності людини, а в піщаній масі – втілення Життя у Всесвіті.
        Пісок має властивість пропускати воду. У зв'язку з цим, фахівці парапсихологи стверджують, що він поглинає "негативну" психічну енергію, очищає енергетику людини, стабілізує її емоційний стан. Спостереження і досвід показують, що гра в пісок позитивно впливає на емоційне самопочуття дітей і дорослих, і це робить його прекрасним засобом для розвитку і саморозвитку дитини.
           Гра з піском як консультативна методика була описана англійським педіатром Маргарет Ловенфельд в 1939 році. В ігровому приміщенні створеного нею Лондонського Інституту Дитячої Психології вона встановила два цинкових підноса, один наполовину наповнений піском, а інший - водою, і формочки для гри з піском. Іграшки "жили" в коробці. Маленькі пацієнти інституту використовували іграшки у грі з піском, а коробки з піском вони називали „світом”. Тому М. Ловенфельд назвала свій ігровий метод „світової методикою”.
          Формуванням концепції "пісочної терапії" (або "пісок-Play") займалися, в основному, представники юнгіанской школи. Наприклад, швейцарський аналітик Дора Калфф. Однак, для навчальних цілей унікальні можливості піску до недавнього часу практично не використовувалися. Щоб заповнити цю прогалину, Т. М. Грабенко, Т. Д. Зінченко-Євстігнєєвою була створена система пісочних ігор, спрямованих на навчання та розвиток особистості в цілому.

 

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ІГОР НА ПІСКУ

1. Створення природного стимулюючого середовища, в якому дитина відчуває себе комфортно і захищено, виявляючи творчу активність.
Для цього слід добирати завдання, що відповідають можливостям дитини; формулювати інструкцію до ігор в казковій формі; виключати негативну оцінку її дій, ідей, результатів, заохочуючи фантазію і творчий підхід.
2. "Пожвавлення" абстрактних символів: літер, цифр, геометричних фігур, і пр. Реалізація цього принципу дозволяє сформувати і посилити позитивну мотивацію до занять і особистісну зацікавленість дитини в те, що відбувається.
3. Реальне "проживання", програвання всіляких ситуацій разом з героями казкових ігор.

На основі цього принципу здійснюється взаємний перехід уявного в реальне і навпаки. Наприклад, опинившись в ролі Рятувальника Принцеси, дитина не просто пропонує вихід із ситуації, але й реально розігрує його на піску за допомогою мініатюрних фігурок. Так, вона реально переконується в правильності чи хибності обраного шляху.

 

ЩО ПОТРІБНО ДЛЯ ІГОР НА ПІСКУ?

1.     Водонепроникний дерев'яний ящик. Якщо займатися з дітьми в малій групі (3-4 людини) або індивідуально, його розмір – 50-70 сантиметрів. Такий розмір скриньки відповідає оптимальному полю зорового сприйняття, і це дозволяє охоплювати його поглядом цілком. Пісочні терапевти "любовно" називають ящик з піском "підносом" - з боків він може бути забезпечений ручками для зручності транспортування. Краще, якщо піднос буде саме дерев'яним, це полегшить перенесення пісочного досвіду в реальну діяльність.

Для занять з великими групами дітей потрібно ящик значно більшого розміру. Внутрішня поверхня підноса (дно і борти) фарбують в синій або блакитний колір. Таким чином, дно підноса буде символізувати воду, а борта - небо.

2. Чистий, просіяний пісок (деякі його навіть прожарюють в духовці). Він не повинен бути занадто великим або занадто дрібним.
Піском заповнюється менша частина скриньки. Для пісочних ігор краще, якщо він буде вологим.Таким чином, пісок ставить символічну "лінію горизонту".

3. "Колекція" мініатюрних фігурок, висотою бажано не більше 8 сантиметрів. У набір іграшок можуть увійти:

–                людські персонажі ;

–                будівлі: будинки, школи, церкви, замки ;

–                тварини: домашні, дикі, доісторичні, морські, і пр. ;

–                машини: сухопутні, водні, космічні, бойові;

–                рослини: дерева, кущі, квіти, овочі та ін;

–                будівлі: мости, огорожі, ворота, портали, кошари ;

–                природничі предмети: черепашки, гілочки, камені, кістки, яйця і пр. ;

–                символічні предмети: джерела для загадуванням бажань, ящики зі скарбами, коштовності та ін ;

–                казкові герої: злі і добрі;

–                релігійні предмети і сувеніри;

–                жива зелень і пр. ;

–                флакони з-під парфумів та ін;

пластикові або дерев'яні букви і цифри, різні геометричні фігури (круги, трикутники, прямокутники, піраміди і ін).
Словом, усе, що зустрічається в навколишньому світі.
       

                                  Моделювання ігор-казок на піску
1. Введення в ігрове середовище. Установка на уважне слухання та активну участь. (Приказка, забавлянки, обіцянка незвичайних пригод і випробувань.)
Довірчий стиль спілкування, уважне ставлення до кожної дитини, діалог з кожним, знижений тон голосу.

2. Знайомство з грою і її героями. Прослуховування початку казки, історії та будівництво у пісочниці ігрового простору (казкової країни, замків, палаців, морів, річок, лісів, того, що потрібно по сюжету гри), заселення його різними персонажами (казковими героями, тваринами, буквами та ін).

 Позиція "відстороненого оповідача", доброзичливого та м'якого помічника, дослідника створюваного простору
3. Моделювання конфлікту, труднощів. Дітям зачитується продовження історії, в якому відбувається щось, що руйнує створений на піску світ (з'являються сили зла, руйнування: дракони, чудовиська, ураган тощо)
Створення ситуації, в якій дитина діє самостійно, може переносити і відігравати в грі з піском негативні емоції, при цьому дорослий може виступати руйнівником, використовуючи фігурки і ляльки
4. Вибір допомоги. Звернення до дитини за допомогою: - Що буде з жителями країни? Що ж робити? Як бути? Чи зможеш ти допомогти? - Тільки ти, з таким добрим серцем, зможеш допомогти мешканцям цієї країни. Можна одягатися в казковий одяг та знайомитися з помічниками.
Дорослий - зацікавлена особа, що вивчає ситуацію, шукає вихід нарівні з дитиною. Дорослий переконує, підбадьорює, вселяє віру в себе, вказує на потенційні можливості дитини.

5. Боротьба і перемога. Діти відіграють ситуацію боротьби зі злом. Тут вони мудреці і лицарі, феї і чарівники. Кожен виступає під маскою найбільш близького йому персонажа. Далі відбувається відновлення, реконструкція, перетворення піщаної країни. Саме зараз діти виступають Творцями - відновлюють світ у відповідності зі своїми бажаннями і набутими знаннями і навичками. Будують так, щоб у новій країні всім було зручно. Посилюється успішний досвід-дітям вдячні всі казкові істоти.

Педагог підтримує, підбадьорює, висловлює свою зацікавленість, впевненість у тому, що у дитини все вийде. Потім  -  щире захоплення дитиною, вдячність за вигадку, доброту.

6. Затвердження перемоги.

Спонтанне продовження гри, в якій відбувається святкування перемоги.
Стиль поведінки дорослого: запитує про емоційний стан дітей, думки і почуття, які виникали в процесі гри, чи сподобалося їм, що вони будуть робити, якщо раптом знову потраплять у схожу ситуацію.

7. Перспектива подальших пригод .

Розповідь про наступні пригоди.
Дорослий намагається заінтригувати дитину.

 

З ЧОГО ПОЧИНАТИ?

 1.  Ігри на розвиток тактильно-кінестетичної чутливості і дрібної моторики рук ("Чутливі Долоньки").

2. Ігри на розвиток фонематичного слуху, корекція звуковимови, навчання читання та письма. ("Пісочна грамота")

3. Пізнавальні ігри на піску. Види пізнавальних ігор на піску:
- Ігри на знайомство з навколишнім світом. Через них ми пізнаємо те, що поряд з нами: тварин (диких та домашніх), комах, ліси, поля, річки, озера, моря, острови, професії, місто, транспорт, побут та ін

- Географічні ігри. Тут ми дізнаємося, як живуть люди в різних куточках планети. Моделюємо в пісочниці різні кліматичні зони і життя в них.
Наприклад, часто дітям непросто уявити собі життя в тропічних багатоярусних лісах. Фотографії недостатньо. Створимо "живі" картинки на піску. Ставимо фігурки екзотичних дерев та кущів по ярусах (слід пам'ятати, чого немає в "колекції", замінюємо природним матеріалом), обвиваємо їх "ліанами" , мотузочками, розміщуємо на них фігурки мавп, птахів, фруктів, і відтворюємо "тропічну зливу".

- Фантастичні ігри. У пісочниці імітується життя на інших планетах: місячний ландшафт, поверхня Марса і пр. Це унікальна можливість для нас-використовувати сучасну дитячу субкультуру (трансформерів, роботів і пр.) у "мирних", пізнавальних цілях. Після перегляду мультфільмів можна запропонувати дитині відтворити на піску картинку, яка найбільш запам'яталася, програти ще раз хвилюючу ситуацію, придумати до неї альтернативне продовження. Розігруючи "зоряні війни" на піску, реалізуючи бажання бути супергероєм і вічно живим, дитина звільняється від внутрішньої напруги та отримує від нас багато цікавої інформації про космічні тіла, кораблі, дослідження
4. Історичні гри. Ми захоплюємося діарама битв, представлених у великих музеях, але ж це не що інше, як застигла пісочна картина. Тільки в пісочниці дитина може все САМА побудувати і програти, ставши учасником історичних подій. Професійні військові використовують ігри на піску, вивчаючи стратегію бойових дій ...
5. Ігри-екскурсії по місту. Батьківщина починається з рідного міста, селища. Його історія робить істотний вплив на думки і життя мешканців. Історія міста, як і життєвий шлях людини, має свої радощі й печалі. Ці події можна розігрувати на піску.