Попередження дислексії та дисграфії

у старших дошкільників

Дислексія - часткове специфічне порушен­ня процесу читання, що виражається в стійких специфічних помилках, зумовлених несформованістю або розладами функцій, що забезпечу­ють процес читання.

Дисграфія у дитини часто пов’язана з різними по­рушеннями мовлення. У важких випадках оволодіння грамотою відбувається повільно, з великими труд­нощами і потребує тривалої спеціальної допомоги.

Дошкільний вік найсприятливіший для виявлення та усунення вад мовленнєвого розвитку, які в по­дальшому призводять до певних проблем. Тому слід якомога раніше розвивати у дітей увагу до власного мовлення, вміння орієнтуватися у рідній мові, слуха­ти й чути її. Передусім педагоги та батьки мають звернути увагу на те, чи відчуває дитина відмінність між тверди­ми та м’якими, глухими та дзвінкими приголосними. Дитина має розрізняти значення слів: мишка-миска, дім-дим, рак-лак, коза-коса тощо; відтворювати дзижчання комара (з-з-з), гудіння жука (ж-ж-ж)\ упіз­навати слова, в яких “живе” жук, а в яких - комар: з-зайчик, ж-жолудь, коз-за, їж-жак, виділяючи голо­сом потрібні звуки.

У грі можна виявити, чи правильно визначає ди­тина наявність звука у слові: плескає у долоні, коли почує заданий звук (ш, с, р, л ...) у словах чи реченнях. Дитина може і сама при­гадати слова з потрібним звуком у грі-змаганні “Хто назве більше слів?”.

Дуже важливо подбати про розвиток дрібних м’язів п’ясті. Тому так важливо своєчасно починати розвивати цю якість з раннього дитинства й удоско­налювати її протягом усього періоду дошкільного на­вчання (і продовжувати у початкових класах школи).

Перевірити спритність пальців допоможуть такі не­складні тести та вправи.

• Сядьте за стіл навпроти дитини, накрийте її доло­ню своєю і попросіть показати на вільній руці той па­лець, якого ви торкаєтеся. Трирічна дитина правиль­но визначає великий палець; п’ятирічна - великий та мізинець; шестирічна - вільно розрізняє великий палець, мізинець та вказівний.
• Для тренування пальців, розвитку п’ясті вельми корисні такі вправи: нанизування намистинок, кульок на нитку; розбирання крупинок; шнурування; зав’язування бантиків; застібання ґудзиків; вирізування ножицями; ліплення з пластиліну; малю­вання та штрихування олівцями.

Дошкільникам та молодшим школярам з порушен­нями просторових, зорових та слухових сприймань потрібна корекційна робота, яка допоможе запобігти дисграфії: домальовувати деталі, яких не вистачає (спо­чатку до малюнків, а потім до літер); малювати кон­тури предметів однією лінією, не відриваючи олівець від паперу. Наймолодшим дітям будуть корисні ігри-вправи з пальцями без мовного супроводу (“Пальчи­ки вітаються”, “Оса”, “Зайчик”, “Чоловічок”, “Окуляри” тощо).

Вправи для раннього запобігання дислексії та дисграфії

1. Проговорювання низки взаємопов’язаних слів. Таке проговорення може відбуватися у вигляді від­повідей на запитання (назвати дні тижня, пори року) або повторень без зміни послідовності (повторення кількох цифр чи слів). Дітям старшого віку можна про­понувати відтворити сказане й у зворотному порядку.
2. Відстукування ритмів з довгими та короткими інтервалами. Прості ритми (І ІІ; І ІІІ; ІІ ІІ) після правильного по­вторення ускладнюються (І ІІ ІІ; ІІ ІІІ І; ІІ ІІІ ІІ).
3. Вправи на переключення рухів. Дорослий демонструє спочатку прості рухи (долоня-кулак), які при правильному повторенні їх дитиною по­ступово ускладнюються (долоня-ребро-кулак).

Щоб навчити дітей відрізняти правильну літеру від її дзеркального двійника, вони мають чітко засвоїти поняття: угору, вниз, праворуч, ліворуч. Цьому послугує:

•  гра “Електронний жук” (перед кожною дитиною аркуш з квадратною сіт­кою; один великий посібник кріпиться на дошці. У середині сітки - “електронний жук” - крапка, яка може пересуватися тільки за сигналом і тільки на одну клітинку у межах поля. Початок відліку ве­деться тільки від центра. За сигналом, наприклад “угору-праворуч”, діти пересувають свою фішку по аркушу, відмічають місце зупинки “жука”. Поступово прискорюється темп, збільшується кількість перемі­щень - від двох-трьох до восьми-десяти. На наступному етапі діти із за­плющеними очима визначають шлях “жука” і відмічають, де він зу­пинився. Ця гра допомагає засво­їти поняття: угору-вниз, вправо- вліво, а також запам’ятати назви квадратів: центральний, правий центральний, лівий центральний, верхній центральний, нижній центральний, правий верхній, правий нижній, лівий верхній, лівий нижній).

Після такої підготовки варто пропонувати графічні дик­танти - малювання орнаментів та літер. Вона потребує концентрації уваги, чіткості виконання інструкції, сформованного зорово-просторового сприйняття.

• викладання літер з паличок з фіксацією уваги на тому, в який бік спрямована літера, де розташовані її елементи та в якій кількості;
• розрізнення правильних та неправильних лі­тер, написаних на  картках;
• обмацування картонних літер із заплющени­ми очима, визначення на

дотик, яка літера в руках (назвати її, придумати слова на цю літеру, правильно покласти її на стіл);

• знайти елементи літер, яких не вистачає (гра “Віднови літеру”);
• обведення літер за трафаретом, шаблоном; ви­кладання контура літери насінням, нитками, дротом (ці вправи допомагають краще запам’ятати образ лі­тери);
• вправа“На що схожа літера?”;
• демонстрування літер, що перебувають у різних положеннях;
• ознайомлення з різними шрифтами: друко­ваним, рукописним, прописним, рядковим, стилізова­ним (Аа Аа Аа А);                         
• визначення літери за контуром, написаним на спині, на руці, у повітрі (ці вправи корисно виконувати і з молодшими дітьми, малюючи геометричні фігури (коло, квадрат, трикутник);
• придумування слів на задану літеру (на кожному занятті пояснюється відмінність між звуком та літерою; діти мають твердо засвоїти, що звук ми чуємо та промовляємо, а літеру бачимо та пишемо; приголосні звуки можуть мати пару: твердий-м’який звук; у добуквений період вчити «твердий звук» по­значати однією рисочкою (-), м’який - двома (=); у буквений період вчити твердий і м’який звуки по­значати літерами;
• пошук літер у геометричних фігурах (відшукати букви, сховані в квадраті: У, И, М, П, Г, Т, С, Р, Л, X, Є тощо. Щоб легше було «побачити» літеру, діти паралельно  викладають її контур із паличок;
• розрізнення літер, накладених одна на одну;
• придумування слів із заданною літерою, яка стоїть на початку, в середині, в кінці слова;
• викладання літер з трьох (И, А, П, Н, С, К), з двох (Т, Г, X) паличок.
• конструювання літер з різ­них елементів: овалу, напівовалу, довгої та короткої паличок.

Запобігання помилкам під час читання та письма на рівні складу:

• придумування слів із заданим складом, що стоїть у різних позиціях. Наприклад СА (Сани, гуСАк, оСА);
• викладання схем складів кольоровими фішка­ми: для голосного звука - червона, для твердого при­голосного - синя, для м’якого приголосного – зелена;
• гра“Живі літери” (діти мають знайти пару до запропонованої літери, щоб утворився будь-який склад;
• утворення складу за картинками (наприклад, називаємо слова зі складом СА: Сани, САмокат , Сарафан); міняємо картинки місцями та з’ясовуємо, який те­пер утворився склад (склад АС) і називаємо слова з цим складом: АСфальт, мАСло, ананАС.

Запобігання помилкам під час читання та письма на рівні слова:

• ознайомлення дітей з поняттям “слово”. Це одна з головних одиниць мовлення, яка служить для називання предметів, осіб, процесів, явищ, власти­востей; слова бувають короткі й довгі; вони складаються з однієї або двох літер: І, В, Й, А, З, У. Тому при вивченні літери А варто знайомити дітей зі сполучником А. Щоб скласти речення, використовувати картинки, між яки­ми ставиться літера А. Пропонуємо дітям придумати якомога більше ре­чень за картинкою;
• для роботи з прийменниками використовувати схеми:

• відгадування ребусів (стимулює розумову ді­яльність, а також дає можливість закріпити роль і зна­чення маленьких слів (прийменників). Прийменники у ребусах домислюються, а не зображуються.

• поділ слів на склади. Полічити кількість складів у слові, виділити наголошений склад. Ця робота про­ходить успішніше, якщо дитина ділить слова на склади оплесками в долоні, а на наголошений склад - тупає ногою;
• визначення наголошеного складу. Це лег­ше зробити, вимовляючи слово протяжно, так, ніби кличеш людину, яка заблукала у лісі: зААмок – замООк; дороґАА – дорООга;
• добір слів до поданих схем складів;
• добір слів до заданих схем з голосними звуками (буквами;
• складання слів з поданих складів (наприклад, МО-ЛО-КО, КО, МО, ЛО);
• складання слів: з початкових літер слів, зображених на картинках (Миша, Ананас, Корова – МАК); з останніх літер (ана- наС, милО, леВ, козА - СОВА; за другою літерою (уСмішка, мОлоко, аМпула - СОМ; за третьою літерою (саДівник, вчИтель,поМідор – ДИМ) і т.д.
• читання слів у зворотному порядку. При цьому можуть утворюватися нові слова. Наприклад: рак-кар, кіт-тік, зал-лаз;
• гра “Про який малюнок ця загадка?”.Пока­зати дітям кілька картинок із зображеннями ведме­дя, сороки, кішки, сови. Назвати ланцюжок літер: А, С, О. Загадати загадку: “Удень спочиваю, а вночі літаю, маю круглі очі, бачу серед ночі”. Про яку тварину із зображених на малюнкузагадка? (Про сову).

• розпізнавання слів за половиною літери (половину слова, верхню або нижню, закрити. Діти мають здогадатися, яке слово написано;
• робота з ізографами

Запобігання помилкам під час читання та письма

на рівні словосполучення:

• узгодження прикметників з іменниками: який? яка? які? чий? чия? чиї?; добір іменника до заданого прикметника: теплий, тепла, тепле, теплі; вставити закінчення прикметників, узгоджуючи його в роді з іменником.
• узгодження іменників із дієсловами:добір дієслів до іменників (Яблуко можна… - зі­рвати, купити, з’їсти, помити); добір іменника з приймен-ником до даного діє­слова (прийти - до школи, до машини, до магазину, до тата ...; піти - від дідуся, від дороги ...; увійти - в(у) будинок, коло, довіру); добір дієслів, що відповідають роду і числу імен­ника (Саша пішов - Саша пішла).
• узгодження іменників з числівниками (Під час виконання цього завдання пропонувати ді­тям, картинки, на яких зображено певну кількість предметів).