Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 413 Харківської міської ради"

 






Займаємось з малятами

 

«Батьківські помилки у моральному вихованні дітей»
 

 Виховати дитину – велике мистецтво. Саме батьки є головною ланкою у особистісному розвитку своєї дитини, бо вони найчастіше спілкуються з нею. У повсякденному спілкуванні з батьками дитина вчиться пізнавати світ, брати приклад з них, набуває життєвого досвіду, засвоює правила поведінки.

Сім’я  — школа почуттів дитини. Спостерігаючи за взаємовідносинами дорослих, дитина набуває морально-етичного досвіду. Дитина за своєю природою активна, допитлива, вона легко засвоює все, що бачить і чує. Тому важливо, які емоційні враження вона одержує: негативні чи позитивні; які прояви дорослих вона спостерігає:щирість, турботу, ніжність чи буркотливість і похмурі обличчя. Все це – перша цеглина в майбутній будівлі особистості.

Батькам потрібно тримати єдність змістовного спілкування з дітьми, а також єдність вимог до її діяльності. В сімейній практиці переважають заборони і примусовість іноді допускаються фізичні покарання, але це неправильно щодо особистості , яка розвивається.

Важливу роль у вихованні дисциплінованої відповідальної особистості відіграє дотримання режиму. Батькам особливу увагу треба звернути на охорону здоров’я дитини та формування правил поведінки.

Важлива умова спілкування – уміння уважно ставитися до бажань своїх однолітків і дорослих. Але ж далеко не всі володіють цим умінням. В деяких родинах батьки дбають про задоволення своїх синів і доньок, насамперед, придбати іграшки і ласощі. Тут можна почути: «Петрик хоче такий самий самокат, як у Павлика. Треба завтра купити». Такі маленькі щоденні жертви поступово стають для дітей звичним явищем і сприймаються як норма.

Діти і гадки не мають, що дорослим також хочеться і солодощів і розваг. Намагаючись якнайбільше дати своїм чадам, батьки віднімають у них найдорогоцінніше – чуле. Уважне ставлення до людей, їхніх бажань і потреб. Таким дітям дуже важко у садку, де всі рівні. Вони почуваються скривдженими, ображеними, не отримуючи бажане. Щоб запобігти таким ситуаціям, батьки мають не тільки не приховувати свої бажання, а й висловлювати їх. Добре, коли в сім’ї існує правило: однаково дбати про всіх її членів.

Малята мають розрізняти стани дорослих, розуміти їх, співчувати і допомагати, якщо потрібно. Навчившись брати до уваги стан близької людини дитина стане уважнішою і до чужих людей – дорослих та однолітків.

Дітей треба вчити узгоджувати свої бажання з конкретними обставинами. Наприклад, Вадикові дуже хочеться подивитися вирішальну зустріч з футболу, але вже час йти спати. Не потрібно кричати. Розв’язати з миром таку досить делікатну ситуацію допомагають ігрові прийоми: «Твій ведмедик хоче спати. А футбол подивимося завтра у повторі».

Твердо встановленим у родині має бути правило: допомагати один одному у виконанні побутової роботи, робити послуги як дорослим так і братам, сестрам, охоче виконувати всі прохання близьких. Вихована дитина буде допомагати і виховательці в дитячому садку і товаришам.

Правилом має стати повага до результатів праці всіх членів родини. І це має виражатися у конкретних вчинках. Обов’язково треба підтримувати чистоту в приміщенні, прибраному дорослими. Після гри треба запропонувати дитині самостійно скласти іграшки на свої місця. Охайність дитини стане їй в пригоді не лише в дитячому садку, а й в житті взагалі.

Батькам потрібно пам’ятати, що виховання – це творчий пошук, який не терпить бездумності та поспішних рішень. Часто кажуть: «Діти – дзеркало батьків» або «Які батьки, такі й діти». Звідси і висновок: все, що ми бачимо в дитині, вона приймає в першу чергу від батьків».Якщо батьки добрі, чуйні, уважні, живуть широкими суспільними інтересами, то така сім’я позитивно впливає на виховання дитини.

Більшість батьків розуміє значення авторитету у справі виховання, але як завоювати його у дитини, знають далеко не всі. Батьки повинні усвідомити, що свої стосунки потрібно координувати так, щоб виявляючи терпіння і тактовність виховувати у дитини повагу до кожного з батьків. На жаль, батьки не завжди володіють культурою спілкування: часто критикують один одного в присутності друзів, родичів, дітей. Але критика одного з батьків іншим торкається дитячої душі, викликає образу, напруженість у стосунках, веде до емоційних зривів. Авторитет батьків повинен триматися на повазі особистості кожного.

Чимало батьків вірять, що схвалювання допомагає дитині набути справжньої впевненості в собі, насправді ж вона нерідко призводить до нервозності, поганої поведінки. Чим більше дитина отримує схвалень, тим частіше намагається проявити справжню натуру. Наші слова повинні передавати чітку позитивну оцінку дитячих вчинків, намірів, їхньої допомоги нам, але в жодному разі не їх особи. Хай діти самі роблять висновки.

 

 

 

        Соціально-психологічна готовність до школи:
    учбова мотивація (хоче йти в школу; розуміє важливість і необхідність учення; виявляє виражену цікавість до отримання нових знань);
    уміння спілкуватися з однолітками і дорослими (дитина легко вступає в контакт, неагресивний, уміє знаходити вихід з проблемних ситуацій спілкування, визнає авторитет дорослих);
    уміння прийняти учбове завдання (уважно вислухати, з потреби уточнити завдання).

          Розвиток шкільно-значущих психологічних функцій:
розвиток дрібних м’язів руки (рука розвинена добре, дитина упевнено володіє олівцем, ножицями);
просторова організація, координація рухів (уміння правильно       визначати вище – нижче, вперед – назад, зліва – справа);
координація в системі очей – рука (дитина може правильно перенести в зошит простий графічний образ – узор, фігуру – зорово сприйманий на відстані (наприклад, з книг);
розвиток логічного мислення (здатність знаходити схожість і відмінності різних предметів при порівнянні, уміння правильно об’єднувати предмети в групи за загальними істотними ознаками);
розвиток довільної уваги (здатність утримувати увагу на виконуваній роботі протягом 15-20 хвилин);
розвиток довільної пам’яті (здібність до опосередкованого запам’ятовування: пов’язувати матеріал, що запам’ятовується, з конкретним символом /слово – картинка або слово – ситуація).

Вимоги, які пред’являє школа до розвитку мови дитини
Уміння правильно вимовляти всі звуки мови і розрізняти їх на слух;
Уміння вживати різні частини мови точно по сенсу;
Уміння використовувати в мові синоніми, антоніми, іменники з узагальнюючим значенням;
Уміння відповідати на питання і задавати їх;
Уміння самостійно передавати зміст літературних текстів;
Уміння складати розповіді про предмети (за планом, запропонованому дорослим, по картинці, по серії сюжетних картинок);
Кругозір (уявлення дитини про світ достатньо розгорнене, розвинена пам’ять, увага, інші інтелектуальні здібності).

      З шести або з семи років потрібно віддавати дитину в 1 клас?

    Однозначно відповісти на це питання не можна, оскільки необхідно враховувати ряд чинників, що визначають підготовленість дитини до навчання. Саме від того, наскільки дитина розвинена фізично, психічно, розумово і особово, а також як стан здоров’я дитини, і залежатиме, з якого віку йому необхідно почати навчання в школі. Має значення весь комплекс чинників, що визначають рівень розвитку дитини, при якій вимоги систематичного навчання не будуть надмірними і не приведуть до порушення його здоров’я.
    Нагадаємо, що у дітей, не підготовлених до систематичного навчання, важче і довше проходить період адаптації (пристосування) до школи, у них набагато частіше виявляються різні труднощі навчання, серед них значно більше неуспішних, і не тільки в першому класі.

    Добре підготовлена до школи дитина повинна уміти планувати свою діяльність:
якщо дитина може поставити мету і досягти її – ми говоритимемо про високий рівень планування;
якщо малюк, поставивши мету, здійснить її лише частково, – це середній рівень планування;
якщо дії дитини абсолютно не відповідають поставленій меті або дитина діє хаотично, абсолютно не намагаючись досягти мети, ми маємо справу з низьким рівнем розвитку даної якості.

    Дуже важлива характеристика готовності до школи – це уміння контролювати результат своїх дій:
якщо дитина може самостійно порівняти результат своїх дій з поставленою раніше за мету, можна вважати, що у нього високий рівень контролю;
якщо дитині вдається це тільки частково, за участю дорослих, можна говорити про середній рівень розвитку функції контролю;
якщо дитина абсолютно нездатна співвіднести свої результати з поставленим завданням – це низький рівень розвитку контролю.
     Мотивація навчання, як прагнення знаходити приховані властивості предметів, закономірності у властивостях навколишнього світу і їх використання – обов’язкова умова готовності дитини до школи.
    При низькому рівні розвитку даної характеристики малюк орієнтується тільки на безпосередньо доступні органам чуття властивості предметів.
    Якщо дитина прагне використовувати деякі узагальнені властивості навколишнього світу, ми констатуємо середній рівень розвитку мотивації учення.
    При високому рівні розвитку учбової мотивації у дитини спостерігається явне прагнення знаходити приховані від безпосереднього сприйняття властивості навколишнього світу, визначати закономірності і використовувати їх в своїй діяльності.
       Розглядаючи рівень розвитку мислення, ми повинні мати на увазі наступне:
високий рівень розвитку інтелекту характеризується умінням слухати іншу людину, виконувати такі логічні операції, як аналіз, узагальнення, порівняння, класифікація словесних понять;
при середньому рівні розвитку інтелекту операції порівняння і узагальнення виконуються без помилок, а складніші операції – аналіз, синтез, абстракція і конкретизація – з помилками;
дитина з низьким рівнем демонструє явну відсутність уміння слухати іншої людини, припускається численної помилки у виконанні логічних операцій, як простих, так і складніших.